Євгенія
Цвєтанська

Коли я побачила дитячі малюнки у руках бійців, коли я побачила, як солдати тремтячими руками їх дістають і показують, я зрозуміла наскільки важлива їм наша присутність там. І вже з першого дня моєї роботи на сході стало ясно, що я буду їздити туди, тому що там все сприймається взагалі по-іншому, набагато гостріше.
Кореспондент ТСН ("1+1") та новин "Спецкор" ("2+2"). Народилася 10 січня 1988 року в селище міського типу Межова. Рідне місто, у якому виросла, – Дніпропетровськ. Місцева студія дитячого телебачення дала можливість спробувати себе як ведучу та журналіста.

Там і визначилась із майбутньою професією. Вступила до Національного університету культури і мистецтв. А вже з другого курсу професію опановувала на практиці.
Майже рік прожила в Одесі – була ведучою новин та політичних проектів. Згодом повернулася до Києва та приєдналася до команди "Сніданку з 1+1". Найбільше любила подорожувати країною у рамках туристичної рубрики "Міста. Мій Путівник".

У редакцію новин "Спецкор" та ТСН перейшла влітку 2013-го. В АТО працює з жовтня. Її репортажі з луганського напрямку є обов'язковою складовою щоденних новин. Понад усе цінує підтримку батьків та родини.
Євгенія Цвєтанська
про війну

Щастя – це окрема для мене територія. Не знаю, чи буває щастя на війні, але у всій зоні АТО – це єдине місце, в якому воно в мене буває.

З війни повертаюся з посмішкою, бо я впевнена в цих людях, впевнена, що вони не відступлять, і… мабуть, впевнена, що з ними все буде добре.

Там просто одразу видно – хто є хто, одразу видно людину з перших хвилин спілкування: хто справжні бійці, які воюють, а хто просто відбуває у зоні АТО.

З такими хлопцями, з такими бійцями я думаю, що моїй мамі немає за що хвилюватися. Вони перш за все подумають про нашу знімальну групу, а вже потім про себе.

мапа
Окупація Донбасу. Як це було